Слово – хороший інструмент, який в умілих руках може стати або найкращими ліками, або найгіршою зброєю. Словом можна розрадити, заспокоїти, підтримати у найважчі життєві ситуації, ним можна творити мистецтво.

Їй всього чотирнадцять, але вона вже розуміє силу слова. Христина Костелинин зараз навчається у 9 класі Верхньорожанківського ЗЗСО І-ІІ ст.  Вона весела, доброзичлива, щира, любить співати і захоплюється музикою. А ще дівчинка дуже любить тварин, особливо котів, і мріє відвідати Нью-Йорк. Вільний час Христина присвячує написанню чудових віршів, ось кілька з них:

Я живу в Україні

Цим дуже пишаюсь

Традиції наші усі поважають.

Як мама і тато,

Як брат і сестра,

Як моя єдина, щаслива сім’я.

Люблю нашу мову

Країну казкову

Обожнюю я Батьківщину чудову

Всі роки тут я зростала

Всю мудрість ввібрала

В цей час Україна моя розквітала.

 

***

Я знаю, що важко,

Я знаю, на жаль.

Але ти не здавайся,

Коли в серці печаль.

Хто б, що не казав,

Хто, що б не радив, ти знай

Вирішуй все сам

Як каже душа.

Є у нашій громаді ще одна дуже творча душа. Більшість знає її як директора Славської публічно-шкільної бібліотеки, царицю книг та цікавих історій. Однак про те, що Оксана Винник ще й пише чудові вірші відомо не всім. У веселої та  життєрадісної жінки вони  виходять такі ж світлі. Пише Оксана і про любов до України, і про нашу історію, і про свою роботу.

Воїнам-повстанцям похороненим у Славській Млаці

 

Нескорені сини і дочки України

Сьогодні честь вам, слава і хвала

Любили ви карпатський край, державу

За волю віддати своє життя

 

Хотіли ви звільнити Україну

Від окупантів, лютих ворогів

Вас мучили, карали і знущались

Та вас злякати ворог не зумів

 

Ви твердо свій народ оберігали

Останню кулю ви для себе берегли

Під рідним гаслом – «Слава Україні!»

Нескорено вперед ви дружно йшли

 

Ось тут, у Славську Млаку, вас звозили

І пошмуром, і кіньми вас тягли

Знущалися над тим, кого в живих зловили

Живі і мертві разом тут лягли

 

На шиї зашморги, колючий дріт і цвяхи в грудях,

І пошматовані знівечені тіла

Вбивали в першу чергу тих героїв,

Якими б Україна на весь світ пишатися могла.

 

То ж ми нащадки ваші – Українці!

Ми згадуємо вас у кожну мить

І щиро дякуємо вам, повстанці,

Тривожно серце в грудях у нас щемить.

 

Гілки смереки та листки калини

Втішають вас в осінню цю пору

Шум річки й спів прекрасний солов’ї

Наспівують мелодію свою.

 

Вас півтора тисячі тут спочиває

Сьогодні ми хочем вам низько вклонитись

Багато ще поколінь – українців

Вчинками вашими будуть гордитись.

 

 

****

За віконцем сонечко встає,

Нам спокою робота не дає,

Бо бібліотекарці Оксанці

Нові книжки сняться рано-вранці.

 

Разом впорядковуєм книжки

В колективі є в нас мужики

Вони не за кордом, і не п’яні,

І обидва грають на баяні.

 

Приспів

А я одна в селі така,

В бібліотеці в мене завжди красота.

От такі в ОТГ у нас бібліотеки:

У порядку каталоги, книжки, картотеки.

Про роботу нашу знають у Києві і Львові,

Усі говорять нам, що ми дуже кльові

 

З України ми не виїзджаєм,

В ОТГ культуру піднімаєм.

Хочемо, щоб нас тут цінували

У  подарунки нам книжки давали

 

Приспів

А я одна в селі така,

В бібліотеці в мене завжди красота.

Ми поїхали по селах книжки вилучати,

А там Ленін із полички нам почав моргати.

Хай моргає і благає, будем викидати,

Бо по-новому почали ми вже працювати.

І отримані книжки ми всі цілували

Тиждень додому не йшли, а з книжками спали.

Хай лунає пісня щира у краї далекі

Із нас приклад вже беруть всі бібліотеки.