УВАГА! Сибірка: Що необхідно знати та як уберегтись
На Київщині зафіксували випадок сибірки серед тварин! У бактеріологічних дослідженнях кози з фермерського господарства Обухівського району Київської області виділили збудник сибірки Bacillus anthracis. Про це повідомили в Держпродспоживслужбі Києва.
Завдяки постійній вакцинації сільськогосподарських тварин проти сибірської виразки, Львівська область благополучна щодо захворювання на сибірку.
Однак, враховуючи ситуацію, що склалась, зупинимось на основних питаннях щодо сибірської виразки тварин та попередження від цього небезпечного захворювання.
Сибірка – це гостра інфекційна хвороба, збудником якої є спороутворююча бактерія Bacillus anthracis.
До захворювання сприятливі як тварин так і люди. Захворювання протікає переважно у вигляді шкірної форми, значно рідше – в легеневій і кишковій формах з явищами сепсису.
Яким чином передається захворювання?
Сибірка присутня в більшості частин світу, але частота спалахів варіюється.
Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в грунті протягом тривалих періодів часу і активуватися, коли поверхня грунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють в шлунок тварини з травою на пасовищах. Наразі захворюваність має лише спорадичний характер, проявляючись лише іноді й окремими спалахами.
Основне джерело інфекції – хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, поїдаючи траву, інші корми, при водопої.
Сибіркою найчастіше хворіють люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістками, вовною, шкірою, м’ясом.
Сибірка не передається від людини до людини.
Шляхи передачі інфекції:
- контактний – через пошкоджену (навіть і мікротравмами) шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин; із зараженими спорами сибірки ґрунтом при земляних роботах;
- аліментарний – через приготування і вживання їжі з м’яса, отриманого від хворих тварин;
- аерогенний (повітряно-пиловий) – шляхом інгаляції спор;
- трансмісивний – через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).
Чи лікується це захворювання?
Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря.
При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!
Щоб уникнути інфікування сибіркою – Держпродспоживслужба пропонує наступне:
- купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюється;
- люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватись гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та оточуючих;
- виконання ветеринарно-санітарних правил при догляді за тваринами;
- забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;
- впорядковане захоронення трупів тварин;
- ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
- контроль захворюваності тварин;
- знищення заражених трупів тварин;
- обов’язкове профілактичне щеплення сприятливих тварин проти сибірки (велика рогата худоба та дрібна рогата худоба – з 3 місячного віку, а коні – з 9 місячного віку);
- отримання особами, які мали контакт з хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.
