На варті гір – про що говорять і про що мовчать гірські рятувальники
З нагоди Дня рятівника ми завітали на розмову до Славського Гірського рятувального центру. Ця спеціалізована частина ДСНС працює у новому форматі в Славську з травня 2023 року.
Самі про себе хлопці говорять скромно – «тиха варта гір». Але визнають – робота небезпечна і часто вимагає надзусиль, щоб врятувати життя людини.
Як працює Центр, які задачі вирішує, чому не можна бути легковажними, ідучи в гори і про що слід пам’ятати у разі небезпеки – про все це та багато іншого ми поспілкувались з керівниками Центру підполковником Андрієм Жолобовичем і капітаном Миколою Хриптою.
Розкажіть про ваш Центр, які завдання він виконує?
Андрій Жолобович: Робота гірського рятувальника – пошук і допомога людям у гірській місцевості. Здебільшого це важкодоступні умови: скелі, ліс, лавинні схили, печери. Окрім безпосередньо пошукових робіт і надання першої медичної допомоги, ми проводимо евакуацію постраждалих під час надзвичайних подій. Серед обов’язків також ліквідація наслідків стихійних лих у горах. І проведення профілактичних бесід з населенням.
Центр спеціальних гірських пошуково-рятувальних робіт є спецпідрозділом ДСНС. Тільки цього року було 165 викликів, врятовано 33 людини.
"Центр є унікальним для всього західного регіону країни. Географічно ми покриваємо всю Львівську область та неодноразово виїжджали на допомогу в Закарпатську та Івано-Франківську області"
Микола Хрипта
Які засоби використовуєте?
Микола Хрипта: У нашому розпорядженні – три автомобілі підвищеної прохідності: Mitsubishi L200, Toyota Land Cruiser і Toyota Hilux, два квадроцикли Polaris і два снігоходи BRP.
Андрій Жолобович: Снігоходи, до прикладу, є унікальною технікою, це дуже розширює коло наших можливостей у зимній сезон. Взагалі, все аварійно-рятувальне спорядження, яке знаходиться у розпорядженні нашої Частини, є новим і в достатній кількості для виконання будь-яких завдань за призначенням.
У травні 2023 року Центр запрацював в оновлених приміщеннях, які були відремонтовані та оснащені коштом Славської селищної ради. За що ми дуже вдячні. Це дозволяє оперативніше реагувати на виклики і полегшує пошукові або рятувальні операції.
"Кожен випадок – це випробування. Немає типових пошуково-рятувальних робіт. Розумієте, ми працюємо з людьми і для людей"
Андрій Жолобович
Після оновлення, що змінилось в роботі?
Микола Хрипта: З огляду на оснащення та засоби, Центр є унікальним для всього західного регіону країни. Географічно ми покриваємо всю Львівську область та неодноразово виїжджали на допомогу в Закарпатську та Івано-Франківську області.
Нові засоби значно полегшують нашу роботу. Але основне завдання залишається незмінним – рятувати людей у надзвичайних подіях. Кожна така подія – унікальна і вимагає професійної підготовки, злагодженої роботи команди, готовності діяти дуже швидко і наполегливо.
У вашій практиці був випадок на Тростяні, який можна вважати рекордним по швидкості реагування на надзвичайну подію. Як вам це вдалось?
Андрій Жолобович: Так, був випадок на Новий рік, 1 січня 2021 року. Тоді аварійно зупинився крісельний витяг і ми зняли за дві з половиною години 74 людини. З них – 13 дітей і 3 вагітні жінки. Це дійсно рекордний показник для такої кількості туристів. До речі, тоді температура повітря коливалась в межах нуля градусів. Як вдалось? Це наша робота.
Кожна подія – неповторна, як уже казав Микола. І на швидкість реагування впливає дуже багато чинників. Це і погодні умови, наявність вітру, дощу, снігу тощо. І кількість людей, які є в небезпеці. Тобто, чим більша кількість людей, тим випадок є складнішим. Аналогічно і щодо віку – наприклад, коли людину необхідно зняти з висоти, потрібен певний час, щоб її вмовити, і так далі.
"Треба усвідомлювати, що на пошуки так само йдуть живі люди, для яких гори не роблять винятків. Відповідальне ставлення до власного життя і здоров’я – найкращий спосіб уникнути лиха"
Андрій Жолобович
Чи є випадки у вашій практиці, які особисто для вас стали викликами?
Андрій Жолобович: Кожен випадок – це випробування. Немає типових пошуково-рятувальних робіт. Розумієте, ми працюємо з людьми і для людей. Коли ти знаходиш туриста, який провів в засніжених горах декілька діб, це завжди важко.
Є й інша сторона роботи, про яку зазвичай не говорять. Коли команда працює на грані можливостей, а людина, яку шукають, просто «забула» повідомити, що вже два дні, як вдома. Такі історії теж трапляються.
Микола Хрипта: Кожна надзвичайна ситуація – це виклик. Додам, що особливо важко з моральної точки зору – це шукати дітей. Адже відповідальність в рази вища. Бо мала дитина здебільшого не може дати собі раду в горах або лісі.
Чи були у практиці кумедні випадки?
Микола Хрипта: Так, були і, напевне, будуть. Але варто пам’ятати, що за кожним кумедним випадком стоять години, а іноді – ночі пошуків цілої команди.
Як ви здобуваєте свій досвід?
Микола Хрипта: Команда Рятувального центру – це спецпризначенці з відповідною підготовкою. Окрім того, нині є багато навчальних програм, в тому числі європейських, в яких ми постійно беремо участь, підвищуємо кваліфікацію. Ще є програми з обміну досвідом, зокрема з польськими підрозділами гірських рятувальних робіт.
Наша місцева громадська організація «Ровінь» офіційно представляє нас у таких програмах обміну з польськими партнерами.
"В Україні надання усіх рятувальних послуг є безкоштовним. Люди не несуть відповідальності за свою халатність, в тому числі по відношенню до рятувальників. Нам потрібна практика, коли відповідальність за порятунок люди розділятимуть з нами"
Микола Хрипта
Що люди мають знати про вашу роботу?
Андрій Жолобович: Люди мають відповідально ставитись, перш за все, до власної безпеки. Йдучи у гори, варто повідомляти чергового Центру. Елементарно, перевірити прогноз погоди і пересвідчитись, чи не застане вас негода у непідходящий час. Погодьтеся, простіше завчасно подбати про безпеку, чим реагувати по факту події.
Так само, бажано знати правила безпеки поводження у горах. Якщо вже трапляються непередбачувані випадки, реагувати відповідно. Вміти описати своє місце перебування. У разі травми дуже бажано надати собі першу допомогу. Мати запас води, їжі, аптечку, зарядний пристрій і телефон.
Треба усвідомлювати, що на пошуки так само йдуть живі люди, для яких гори не роблять винятків. Тобто, лавини або скелі однаково небезпечні, і для туриста, і для рятувальника. Ніч однаково темна, а сніг чи гірська вода взимку – однаково холодні. Відповідальне ставлення до власного життя і здоров’я – найкращий спосіб уникнути лиха.
Чи можна запобігти людському фактору у надзвичайних подіях?
Микола Хрипта: Рекомендується повідомляти рятувальників про свій маршрут, це полегшує пошук у разі настання будь-яких передбачуваних ситуацій.
В Європі є законодавство про гори, яке зобов’язує мати відповідне страхування. Інакше, за відсутності страховки, у випадку надзвичайної ситуації в горах, людина, яка не готова платити за свій порятунок, не зможе отримати необхідну допомогу.
Тобто на території Європейського союзу діє практика покарання для тих, хто порушує правила під час перебування в горах. Це жорстко, але дієво.
В Україні надання усіх рятувальних послуг є безкоштовним. Люди не несуть відповідальності за свою халатність, в тому числі по відношенню до рятувальників. Немає жодних санкцій, частково через це люди зловживають. Нам потрібна схожа практика, коли відповідальність за порятунок люди розділятимуть з нами.
З чим би ви звернулись до людей?
Андрій Жолобович: Гірський рятувальник працює не тільки за обов’язком, а й за покликом. Кожен з нас завжди готовий прийти на допомогу. Просто потрібно поважати нашу роботу.
Люди повинні розуміти і цінувати таку працю. Вона не є легкою. Дуже часто це робота на межі можливостей, за будь-якої негоди. Кожна ніч може стати останньою для рятувальника, це потрібно сприймати. Адже гори помилок не прощають.
Микола Хрипта: Я б додав побажання, щоб люди себе не переоцінювали в горах. Тому що з досвіду можу сказати, багато випадків – через надмірну самовпевненість. Ми закликаємо пам’ятати, що гори – це не тільки про красу, велич, пошук пригод і хайпу, грибів у лісі вночі (сміється), але й велика відповідальність, бо за кожним викликом на порятунок стоять люди, яких так само, як і вас, чекають додому.
Андрій Жолобович: Коли наступного разу стоятимете на вершині, відчуваючи вітер і простір – пам’ятайте, ми готові прийти на допомогу у найтемнішу ніч. Бо ми є тиха варта гір.
Розмову вела Марія Гелюх
