Історія родини Реваковичів - справжній серіал про життя наших предків
Є такі родини, на яких десятиліттями трималася душа цілого краю. У Волосянці це були Реваковичі. Якщо вчитатися в старі метричні книги, перед очима постає не просто сухий перелік дат, а справжній серіал про життя наших предків.
З 1847 року парохом УГКЦ у Волосянці був Іван Ревакович. Його хата була «відкритими дверима» для всієї галицької інтелігенції. Уявіть, сюди, у саме серце гір, приїжджали етнографи та художники зі Львова. Саме в домі священника зупинявся і помер у 1865 році відомий живописець Олександр Паславський.
Сім’я товаришувала з інтелектуальною елітою того часу. Хрещеним батьком доньки Івана був Федір Рудницький – один із легендарної «Карпатської четвірки» (групи священників-просвітителів). А весільним старостою в родині виступав сам Микола Устиянович, чий підпис досі зберігається в архівах місцевої церкви.
Коли у 1904 році о. Іван відійшов у вічність у віці 90 років, його похорон перетворився на величну процесію. Попрощатися з ним з’їхалися священники з усіх навколишніх сіл. Це була справжня демонстрація пошани до людини.
Після батька парафію прийняв його син – Михайло Ревакович. Про нього в народі ходили легенди:
- Неймовірна сила: Михайло був велетнем. Кажуть, він був єдиним, хто міг під час Служби Божої тримати в руках величезне Євангеліє вагою близько 25 кг! Цю книгу родина Корудів колись виміняла на 18 волів – цілий статок.
- Пристрасть до гір: він був завзятим мисливцем. Його знайомі зі Львова приїжджали спеціально «на лови», а на стриху в скрині він зберігав голову ведмедя та численні оленячі роги.
- Великий господар: його поля тяглися від Рожанки до Опорця, він мав багато худоби та слуг. Але попри заможність, він двічі на тиждень ходив до школи, щоб особисто вчити сільських дітей.
Доля Михайла була сповнена випробувань. Він рано втратив дружину Ольгу, а власних дітей у них не було. У 1932 році священник повністю осліп. Його племінниця, вчителька Грушка, щодня читала йому книги, а до вівтаря його, вже незрячого, вели під руки. На великі свята він продовжував сповідати людей і виголошував проповіді, які знали напам'ять усі навколо.
Фінал цієї історії болючий: коли прийшли більшовики, старого сліпого священника просто вигнали на вулицю. Його майно розікрали, а «резиденцію» відібрали. Останні роки життя знаменитий парох провів у злиднях у хаті Орищиних, де й помер у 1950 році.
Сьогодні від тієї епохи залишився лише дзвін, подарований Михайлом. Він досі дзвонить над Волосянкою. Це голос сили, яка не зламалася, і пам'яті, яку ми не маємо права забути
За матеріалами Ігоря Чудійовича
