Криміналізація домашнього насильства: що варто знати

Дата: 10.06.2019 14:56

Кількість переглядів: 1041

Зі слів очільника львівської юстиції Миколи Станіщука, ще досі побиття чоловіком дружини чи приниження будь-кого з членів сім`ї вважалось таким, що не варто виносити на загал.

Все змінилось від 11 січня цього року, коли в Україні набули чинності зміни до Кримінального кодексу, що визнають системне насильство в сім'ї злочином.

ВАЖЛИВО: вже рік діє Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яким розширено коло осіб та визначено 16 категорій людей, щодо яких може чинитися таке насильство.

Станом на сьогодні, це не лише дружина, дитина, чоловік, а й колишнє подружжя, люди, які мають спільну дитину чи живуть у громадянському шлюбі, наречені, вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка) тощо.

ПАМ`ЯТКА: дитина, яка стала свідком насильства в своїй родині, також визнається його жертвою і має право на всі відповідні соціальні, медичні, психологічні й правові послуги.

Отже, домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи,

• карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років

ВАЖЛИВО: кримінальний кодекс доповнено обмежувальними заходами, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство.

В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.
 

ВАЖЛИВО: обмежувальні заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.

Висновок із усього вище сказаного: жертви домашнього насильства отримали більше захисту.

« повернутися до розділу «Рекомендації міністра юстиції, БПД та державної фіскальної служби»