Христина Костелинин та Оксана Винник - майстрині слова Славської громади
Слово – хороший інструмент, який в умілих руках може стати або найкращими ліками, або найгіршою зброєю. Словом можна розрадити, заспокоїти, підтримати у найважчі життєві ситуації, ним можна творити мистецтво.
Їй всього чотирнадцять, але вона вже розуміє силу слова. Христина Костелинин зараз навчається у 9 класі Верхньорожанківського ЗЗСО І-ІІ ст. Вона весела, доброзичлива, щира, любить співати і захоплюється музикою. А ще дівчинка дуже любить тварин, особливо котів, і мріє відвідати Нью-Йорк. Вільний час Христина присвячує написанню чудових віршів, ось кілька з них:
Я живу в Україні
Цим дуже пишаюсь
Традиції наші усі поважають.
Як мама і тато,
Як брат і сестра,
Як моя єдина, щаслива сім’я.
Люблю нашу мову
Країну казкову
Обожнюю я Батьківщину чудову
Всі роки тут я зростала
Всю мудрість ввібрала
В цей час Україна моя розквітала.
***
Я знаю, що важко,
Я знаю, на жаль.
Але ти не здавайся,
Коли в серці печаль.
Хто б, що не казав,
Хто, що б не радив, ти знай
Вирішуй все сам
Як каже душа.
Є у нашій громаді ще одна дуже творча душа. Більшість знає її як директора Славської публічно-шкільної бібліотеки, царицю книг та цікавих історій. Однак про те, що Оксана Винник ще й пише чудові вірші відомо не всім. У веселої та життєрадісної жінки вони виходять такі ж світлі. Пише Оксана і про любов до України, і про нашу історію, і про свою роботу.
Воїнам-повстанцям похороненим у Славській Млаці
Нескорені сини і дочки України
Сьогодні честь вам, слава і хвала
Любили ви карпатський край, державу
За волю віддати своє життя
Хотіли ви звільнити Україну
Від окупантів, лютих ворогів
Вас мучили, карали і знущались
Та вас злякати ворог не зумів
Ви твердо свій народ оберігали
Останню кулю ви для себе берегли
Під рідним гаслом – «Слава Україні!»
Нескорено вперед ви дружно йшли
Ось тут, у Славську Млаку, вас звозили
І пошмуром, і кіньми вас тягли
Знущалися над тим, кого в живих зловили
Живі і мертві разом тут лягли
На шиї зашморги, колючий дріт і цвяхи в грудях,
І пошматовані знівечені тіла
Вбивали в першу чергу тих героїв,
Якими б Україна на весь світ пишатися могла.
То ж ми нащадки ваші – Українці!
Ми згадуємо вас у кожну мить
І щиро дякуємо вам, повстанці,
Тривожно серце в грудях у нас щемить.
Гілки смереки та листки калини
Втішають вас в осінню цю пору
Шум річки й спів прекрасний солов’ї
Наспівують мелодію свою.
Вас півтора тисячі тут спочиває
Сьогодні ми хочем вам низько вклонитись
Багато ще поколінь – українців
Вчинками вашими будуть гордитись.
****
За віконцем сонечко встає,
Нам спокою робота не дає,
Бо бібліотекарці Оксанці
Нові книжки сняться рано-вранці.
Разом впорядковуєм книжки
В колективі є в нас мужики
Вони не за кордом, і не п’яні,
І обидва грають на баяні.
Приспів
А я одна в селі така,
В бібліотеці в мене завжди красота.
От такі в ОТГ у нас бібліотеки:
У порядку каталоги, книжки, картотеки.
Про роботу нашу знають у Києві і Львові,
Усі говорять нам, що ми дуже кльові
З України ми не виїзджаєм,
В ОТГ культуру піднімаєм.
Хочемо, щоб нас тут цінували
У подарунки нам книжки давали
Приспів
А я одна в селі така,
В бібліотеці в мене завжди красота.
Ми поїхали по селах книжки вилучати,
А там Ленін із полички нам почав моргати.
Хай моргає і благає, будем викидати,
Бо по-новому почали ми вже працювати.
І отримані книжки ми всі цілували
Тиждень додому не йшли, а з книжками спали.
Хай лунає пісня щира у краї далекі
Із нас приклад вже беруть всі бібліотеки.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
