Запроваджено зміни в оподаткуванні, які стосуються волонтерської діяльності
Законом України від 15 серпня 2022 року № 2520-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо сприяння розвитку волонтерської діяльності та діяльності неприбуткових установ та організацій в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України» (набрав чинності 03.09.2022) внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – Кодекс).
1. Врегульовано питання щодо звільнення від оподаткування коштів, які збиралися фізичною особою на свій особистий розрахунковий рахунок для виплати благодійної допомоги на користь платників податків, зазначених у п.п. «в» п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Так, зазначені кошти не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків за умови, що під час реєстрації фізичної особи у Реєстрі волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, вказаний рахунок зазначається як рахунок з призначенням для здійснення благодійної діяльності (крім рахунків, що були закриті до 21 листопада 2013 року).
Зміни: у п.п. «б» п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 Кодексу слова «у підпункті «а»» замінено словами «у підпунктах «а» та «в»»;
2. Не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи:
– кошти або вартість майна (послуг), що надаються фізичній особі – волонтеру, з якою укладено договір про провадження волонтерської діяльності, в частині витрат неприбуткової організації, що залучає до своєї діяльності волонтерів, на проведення медичного огляду та вакцинації волонтера, інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов’язаних з наданням волонтерської допомоги такою особою відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність»;
– відшкодування неприбутковою організацією особі – волонтеру, з якою укладено договір про провадження волонтерської діяльності, документально підтверджених витрат, пов’язаних з наданням волонтерської допомоги, у розмірі та відповідно до переліку, що передбачені ст. 11 «Закону України «Про волонтерську діяльність».
Зміни: п. 165.1 ст. 165 Кодексу доповнено п.п. 165.1.64 та п.п. 165.1.65;
– за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки доходи у вигляді суми коштів чи безоплатно наданих товарів (послуг), що надані за рахунок бюджетних коштів іноземних держав та їх державних фондів платнику податків та членам його сім’ї першого ступеня споріднення як особам, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України і скористалися правом на тимчасовий захист відповідно до законодавства такої іноземної держави.
Зміни: підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу доповнено п. 27.
3. До прийняття Кабінетом Міністрів України порядку підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, з метою не включення до оподатковуваного доходу фізичних осіб – платників податку доходів, отриманих у вигляді цільової або нецільової благодійної допомоги, статус таких осіб визначається самостійно надавачами цільової або нецільової благодійної допомоги.
4. Фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року подають податкову декларацію як для платника податку на доходи фізичних осіб – до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу.
Зміни: п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу після слів «фізичних осіб» доповнено словами «у тому числі самозайнятих осіб».
Якщо ФОП не сплачує єдиний внесок під час війни - страховий стаж йому нараховуватися не буде
Сколівська ДПІ ГУ ДПС у Львівській області звертає увагу платників податків, що на період мобілізації роботодавці – платники єдиного податку, які обрали спрощену систему оподаткування, фізичні особи – підприємці, які належать до другої та третьої груп платників єдиного податку, а також юридичні особи, які належать до третьої групи платників єдиного податку, мають право за власним рішенням не сплачувати єдиний внесок за найманих працівників, призваних під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України.
Штрафи та пеня за порушення у зв’язку зі сплатою єдиного внеску не застосовуються протягом дії воєнного стану та трьох місяців після його припинення.
Нагадуємо, що надана законодавством можливість не сплачувати єдиний внесок у період дії воєнного стану є лише правом платника, а не звільненням його від нарахування внеску.
Крім того, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Це визначено частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, у разі прийняття ФОПом рішення про несплату єдиного внеску, страховий стаж для призначення пенсії йому нараховуватися не буде.
Чи потрібно знятися з обліку платнику ЄСВ — члену фермерського господарства, якщо він уклав трудовий договір із роботодавцем?
Члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ).
Не є платниками ЄСВ члени фермерського господарства, якщо:
- вони одночасно є застрахованими особами;
- роботодавець сплачує за них ЄСВ із суми нарахованої зарплати;
- або суми винагороди фізособам за виконання робіт за цивільно-правовими договорами.
Умови зняття з обліку платників ЄСВ визначено розділом V Порядку обліку платників ЄСВ, затвердженого наказом Мінфіну від 24.11.2014 №1162 (Порядок №1162). Заяву про зняття з обліку платника ЄСВ за формою №7-ЄСВ наведено в додатку 5 Порядку № 1162.
Тому, якщо член фермерського господарства, який перебуває на обліку як платник ЄСВ, уклав трудовий договір із роботодавцем, він має:
- подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника ЄСВ за формою №7-ЄСВ;
- знятися з обліку в порядку, визначеному розділом V Порядку №1162.
Внесено зміни до Податкового кодексу України, які стосуються благодійної допомоги та одноразового (спеціального) добровільного декларування
Законом України від 15 серпня 2022 року № 2516-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо звільнення від оподаткування благодійної допомоги, виплаченої на користь членів сімей поранених та загиблих учасників бойових дій під час участі у відсічі збройній агресії та забезпеченні національної безпеки України» (набрав чинності 02.09.2022) внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – Кодекс).
1. Положення абзацу другого п.п. «в» п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 Кодексу викладено у новій редакції, якою, зокрема, визначено право на отримання благодійної допомоги учасниками бойових дій, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я, загинули, померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, які захищають (захищали) незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, беруть (брали) безпосередню участь у відсічі збройної агресії та забезпеченні національної безпеки, усуненні загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності у період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, або членами сімей таких учасників бойових дій.
При цьому новою редакцією п.п. «в» п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 Кодексу встановлено конкретний перелік фізичних осіб, які віднесені до членів сімей учасників бойових дій та/або учасників масових акцій громадського протесту в Україні.
Так, «для цілей цього підпункту до членів сімей учасників бойових дій та/або учасників масових акцій громадського протесту в Україні належать:
батьки (якщо вони до досягнення особою повноліття не були позбавлені стосовно неї батьківських прав);
дід та баба (якщо батьки померли);
інший із подружжя (якщо він (вона) не одружилися вдруге);
малолітні та/або неповнолітні діти;
повнолітні діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, до закінчення ними закладів освіти, але не більше ніж до досягнення 23 років;
повнолітні діти, які не мають своїх сімей;
повнолітні діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія».
2. Продовжено процедуру одноразового (спеціального) добровільного декларування до 1 березня 2023 року.
Крім того, у разі вибору декларантом, який подав одноразову (спеціальну) добровільну декларацію після 31 серпня 2022 року, у межах одноразового (спеціального) добровільного декларування ставки збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, що передбачає сплату такого платежу трьома рівними частинами, сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування здійснюється декларантом у такому порядку:
першого платежу - протягом 30 календарних днів з дати подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації;
другого платежу - до 1 травня 2024 року;
третього платежу - до 1 травня 2025 року.
Строк одноразового (спеціального) добровільного декларування продовжено до 1 березня 2023 року
02 вересня 2022 року набрав чинності Закон України від 15.08.2022 №2516-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо звільнення від оподаткування благодійної допомоги, виплаченої на користь членів сімей поранених та загиблих учасників бойових дій під час участі у відсічі збройній агресії та забезпеченні національної безпеки України», який вніс зміни до Податкового кодексу України щодо:
- оподаткування ПДФО - не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума (вартість) благодійної допомоги виплаченої (наданої) благодійниками, у тому числі благодійниками - фізичними особами на користь учасників бойових дій та ФО, які мешкають/мешкали на території населених пунктів, в яких проводяться/проводилися бойові дії, та/або які вимушено покинули місце проживання, а також працівників підприємств, установ, організацій, сил цивільного захисту, які залучаються/залучалися та беруть/брали безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони;
- одноразового (спеціального) добровільного декларування -продовжено строк проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб до 01 березня 2023 року.
Якщо декларант, який подав одноразову декларацію після 31 серпня 2022 року, вибирає в межах одноразового (спеціального) добровільного декларування ставку збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, що передбачає сплату платежу 3-ома рівними частинами, то сплата збору здійснюється в такому порядку:
- перший платіж – протягом 30 календарних днів з дати подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації;
- другий платіж – до 01 травня 2024 року;
- третій платіж – до 01 травня 2025 року.
Яка ставка збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування застосовується декларантом у разі, якщо сплата зазначеного збору здійснюється трьома рівними частинами?
Відповідно до п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір) щодо задекларованих об’єктів визначається шляхом застосування до бази для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, визначеної згідно з п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, таких ставок:
5 відс., як альтернативу платник податків може обрати ставку 6 відс. із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно;
9 відс., як альтернативу платник податків може обрати ставку 11,5 відс. із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно;
2,5 відс., як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відс. із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно.
Крім того, відповідно до п. 19 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ установлено, що тимчасово з 01 вересня 2021 року по 01 березня 2022 року ставка Збору, визначена п.п. 8.2 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, застосовується у розмірі 7 відсотків. Як альтернативу платник податків може обрати ставку 9,5 відс. із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно.
Таким чином, якщо фізична особа у межах одноразового (спеціального) добровільного декларування обрає сплату Збору трьома рівними частинами, то така особа застосовує альтернативну ставку збору в залежності від задекларованих об’єктів.
Одночасно зауважуємо, що у разі вибору декларантом у межах одноразового (спеціального) добровільного декларування ставки Збору, що передбачає сплату такого платежу трьома рівними частинами, сплата Збору здійснюється декларантом: першого платежу – протягом 30 календарних днів з дати подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації; другого платежу – до 01 листопада 2023 року; третього платежу – до 01 листопада 2024 року (другий абзац п. 12 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
До уваги платників податків – запрацювала комунікаційна податкова платформа!
Шановні платники податків! В державній податкові службі розпочала роботу комунікаційна податкова платформа.
Мета її функціонування – забезпечення нового формату взаємодії з бізнес-спільнотою, громадськістю, та оперативного прийняття управлінських рішень керівництвом ДПС.
Головне управління ДПС у Львівській області інформує, що для забезпечення ефективного зворотного зв'язку створено електронну скриньку комунікаційної податкової платформи - lv.ikc@tax.gov.ua.
Для підвищення ефективності розгляду зверненнь рекомендуємо вказувати назву суб’єкта господарювання, (код ЄДРПОУ), ПІБ (РНОКПП) адресу, контактний номер телефону, суть вашого питання.
УВАГА!
Тимчасово, до закінчення воєнного стану, платники Донецької області обслуговуються Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Платники податків Донеччини з питаннями, що потребують оперативного вирішення, також можуть звертатися на електронну адресу комунікаційної податкової платформи: lv.ikc@tax.gov.ua.
Інформація про незареєстрованого найманого працівника є підставою для фактичної перевірки суб’єкта господарювання
Податковими органами ДПС на постійній основі проводиться аналіз поданої податкової звітності щодо кількості найманих працівників та розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати.
Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за її нарахуванням та утриманням з її розміру податку на доходи фізичних осіб.
Статтею 35 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР ,,Про оплату праці” із змінами передбачено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють:
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;
податкові органи.
Відповідно податкові органи здійснюють аналіз господарської діяльності платників податків (експорт/імпорт операцій, ріст/спад обсягів по ПДВ, використання основних засобів та інше).
В першу чергу проводиться заслуховування керівників підприємств ,,мінімізаторів’’ заробітної плати, так за результатами поданої звітності за II квартал 2022 року у червні 2 198 підприємств вийшли з ,,мінімізаторів’’ заробітної плати в порівнянні з січнем п.р. в результаті чого 18 140 найманих працівників отримують заробітну плату вище розміру 6500 гривень.
Крім цього, згідно з п. 80.1 та п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету контролюючі органи здійснюють фактичну перевірку без попередження платника податків.
Особливості застосування спецгрупи ЄП державними підприємствами
Згідно з п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ запроваджено, тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розд. XIV ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей визначених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Відповідно до пп. 9.2 та пп. 9.3 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ платниками єдиного податку третьої групи можуть бути, зокрема, юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у разі нездійснення такими підприємствами видів господарської діяльності, визначених пп. 9.3 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, встановлюється у розмірі 2 відс. доходу, визначеного у відповідності до ст. 292 ПКУ (пп. 9.4 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Пунктом 291.2 ПКУ визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності щодо податків і зборів, визначених п. 297.1 ПКУ, зокрема, податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім пп. 133.1.1 та пп. 133.1.4 ПКУ.
Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у п. 297.1 ПКУ, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені ПКУ (п. 297.2 ПКУ).
Дивіденди, що виплачуються платниками єдиного податку третьої групи (юридичними особами) та четвертої групи (юридичними особами) власникам корпоративних прав (засновникам таких платників єдиного податку), оподатковуються за правилами, встановленими розділами II і IV ПКУ (п. 297.4 ПКУ).
Положеннями глави 1 розд. ХІV та п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не передбачено звільнення від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з частини чистого прибутку (доходу) платників єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки.
Відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, зокрема, регулюється ст. 11-1 Закону України від 21.09.2006 р. №185-V «Про управління об’єктами державної власності» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №185) та ПКУ.
Державні унітарні підприємства та їх об’єднання, визначені Законом №185, подають до податкового органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (далі – Розрахунок) в порядку та строки, встановлені ПКУ (ч. 3 ст. 11-1 Закону №185).
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів врегульовано п. 57.1-1 ПКУ.
Відповідно до абзацу сьомого пп. 57.1-1.2 ПКУ обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств за визначеною п. 136.1 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 136.1 ПКУ.
Це положення поширюється на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету (абзац восьмий пп. 57.1-1.2 ПКУ).
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів) (абзац шостий пп. 57.1-1.2 ПКУ).
Підсумовуючи викладене, державні підприємства, у разі переходу зі сплати податку на прибуток підприємств на сплату єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відс., зобов’язані сплачувати до державного бюджету частину чистого прибутку (доходу) та подавати Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку до контролюючих органів.
Державні підприємства платники єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відс. звільняються від обов’язку нарахування та сплати податку на прибуток підприємств, у тому числі авансового внеску з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів.
Водночас, для платників податку, які тимчасово перейшли на сплату єдиного податку третьої групи, абзацом третім пп. 9.12 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено після повернення до загальної системи оподаткування можливість врахування авансових внесків з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів, що залишилися неврахованими у зменшення нарахованої суми податкового зобов’язання з цього податку на дату переходу на сплату єдиного податку за ставкою 2 відсотки.
Як підтвердити витрати на придбання електронних квитків для відрядження працівника
Згідно з п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
Абзацом першим п. 44.2 ст. 44 ПКУ встановлено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Частиною першою ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як зазначено в п. 12 розд. ІІ «Порядок відрядження в межах України», п. 11 розд. ІIІ «Порядок відрядження за кордон» Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 (далі – Інструкція), при використанні електронного авіаквитка підставою для відшкодування витрат на його придбання є такий пакет документів:
- оригінал розрахункового або платіжного документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера);
- роздрук на папері частини електронного авіаквитка із вказаним маршрутом (маршрут/квитанція);
- оригінали відривної частини посадкових талонів пасажира або роздрукований на паперовому носії електронний посадковий талон, отриманий при онлайн-реєстрації на авіарейс.
При використанні електронного проїзного/перевізного документа на поїзд підставою для відшкодування витрат на його придбання є роздрукований на паперовому носії посадочний документ (при перевезенні багажу – роздрукований на паперовому носії перевізний документ; у разі окремого замовлення послуги (зокрема, послуги з користування комплектом постільних речей, резервування місць) – роздрукований на паперовому носії документ на послуги).
Під час здійснення Інтернет-замовлення проїзних документів на автобусні пасажирські перевезення підставою для відшкодування витрат на придбання електронного квитка є роздрукований на паперовому носії проїзний документ.
Інструкція є обов’язковою для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів.
Інші підприємства та організації цей документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).
Проведення бартерних операцій (взаємозаліків) фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування
Бартерна (товарообмінна) операція – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.
Норми передбачені пп. 14.1.10 Податкового кодексу України.
Статтями 715 і 716 ЦКУ встановлено, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання.
Пунктом 177.2 ПКУ передбачено, що об’єктом оподаткування у фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходи (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами.
Отож, обмежень щодо здійснення бартерних операцій (взаємозаліків) фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування не передбачено.
Скасування реєстрації РРО
Скасування реєстрації РРО відбувається у наступних випадках:
1) суб'єктом господарювання подано заяву про скасування реєстрації РРО за формою №4-РРО.
Заява подається до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО, попередньо розпломбувавши РРО в центрі сервісного обслуговування, з яким було укладено договір про технічне обслуговування та ремонт РРО. Разом із заявою про скасування реєстрації РРО подається реєстраційне посвідчення РРО та довідка ЦСО про розпломбування РРО;
2) вичерпано строк служби РРО, вказаний у реєстрі екземплярів РРО або у паспорті (формулярі) РРО, який не включений до такого реєстру та був зареєстрований у контролюючому органі до створення такого реєстру;
3) закінчилися визначені законодавством строки експлуатації РРО (7 років з дня введення в експлуатацію);
4) РРО застосовується не за сферою застосування, визначеною Державним реєстром РРО;
5) виявлено невідповідність модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО;
6) установчі документи суб'єкта господарювання згідно із судовим рішенням визнано недійсними;
7) наявне судове рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання - банкрута;
8) наявне судове рішення щодо припинення суб'єкта господарювання, що не пов'язане з банкрутством;
9) суб'єкт господарювання - фізична особа - підприємець померла, а також у разі оголошення такої особи померлою, визнання недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності;
10) в контролюючих органах наявні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації припинення суб'єкта господарювання;
11) викрадено РРО;
12) змінено власника РРО;
13) щодо господарської одиниці, де використовується РРО, суб'єкт господарювання повідомив про такий об'єкт оподаткування контролюючий орган відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Кодексу як про закритий або такий, що не експлуатується суб'єктом господарювання;
14) суб'єкт господарювання у зв'язку із застосовуванням програмного РРО вирішив відмовитись від застосування РРО, строк служби якого не закінчився.
Скасування реєстрації РРО за заявою суб'єкта господарювання відбувається у випадку подання заяви форми №4-РРО, викрадення РРО, зміни власника а також при переході на використання ПРРО.
Також скасування реєстрації РРО може здійснюватися примусово за рішенням контролюючого органу за місцем реєстрації РРО. Такі рішення приймаються, зокрема, у випадку закінчення терміну використання РРО, наявних відомостей з ЄДР про державну реєстрацію припинення суб’єкта господарювання, в тому числі по причині смерті фізичної особи-підприємця, наявності судового рішення про припинення суб’єкта господарювання або відомостей про закриття господарської одиниці, на якій використовується РРО.
У випадку скасування реєстрації РРО з причин вичерпання терміну експлуатації РРО контролюючий орган попереджає суб'єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО.
Контролюючий орган за місцем реєстрації РРО не пізніше одного місяця з дня виникнення підстав для скасування реєстрації РРО, визначених у підпунктах 4 - 10, 13 пункту 1 глави 4 Порядку, приймає рішення про скасування реєстрації РРО у разі, якщо суб'єктом господарювання не подано заяву про скасування реєстрації та такі підстави залишилися актуальними.
Суб'єкти господарювання, які у зв'язку із застосуванням програмних РРО вирішили відмовитися від застосування РРО, строк служби яких ще не закінчився, мають скасувати реєстрацію таких РРО згідно з цим Порядком із поданням до контролюючих органів звітних документів, передбачених Законом.
Звертаємо увагу, що реєстрація програмних РРО скасовується на підставі заяви за формою №1-ПРРО з позначкою "Скасування реєстрації", яка подається засобами Електронного кабінету чи засобами телекомунікацій, або на підставі Повідомлення за формою №2-ПРРО з позначками "несправність" або "крадіжка пристрою чи компрометація ключа".
Суб'єкт господарювання обов’язково до подання заяви форми №1-ПРРО про скасування реєстрації ПРРО має забезпечити передачу всіх копій створених ПРРО розрахункових документів з присвоєними їм у режимі офлайн фіскальними номерами до фіскального сервера, електронних фіскальних звітних чеків та повідомлень.
З 6 вересня розпочалося подання заяви до ДПС для підтвердження неможливості виконання обов'язків
Головне управління ДПС у Львівській області інформує, що наказом Мінфіну від 29.07.2022 р. №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (далі – Порядок).
Порядок визначає процедуру підтвердження платниками податків можливості чи неможливості до припинення або скасування воєнного стану на території України своєчасного виконання податкового обов’язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у т. ч. звітності, передбаченої п. 46.2 ПКУ, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо.
Дія цього Порядку поширюється на платників податків – фізичних осіб – резидентів України, зокрема, самозайнятих осіб, юридичних осіб (резидентів і нерезидентів України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування, та на яких покладено обов’язок зі сплати податків та зборів, подання звітності, виконання інших обов’язків, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Окремими додатками до Порядку передбачено:
- перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків – юридичної особи, зокрема, щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов’язок, у тому числі обов’язок податкового агента;
- перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків – фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов’язок, у тому числі обов’язок податкового агента;
- рішення/попереднє рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов’язку.
Заяву та підтверджуючі документи платнику слід подати до 30 вересня.
Контролюючий орган розглядає подану заяву та документи впродовж 20 календарних днів за днем їх отримання та приймає відповідне рішення. Якщо підтверджуючих документів недостатньо – контролюючий орган направляє платнику попереднє рішення з пропозицією надати протягом 10 календарних днів конкретні додаткові документи на підтвердження зазначених у заяві підстав.
Рішення/попереднє рішення направляється платнику податків у порядку, встановленому ст. 42 ПКУ.
Рішення контролюючого органу може бути оскаржене відповідно до Кодексу в адміністративному чи судовому порядку.
Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Його опубліковано в "Офіційному віснику" 6 вересня 2022 року.
Тож з 6 до 30 вересня (включно) можна подавуати заяви у добровільній формі та підтверджувальні документи до ДПС.
Перехід торговців на безготівкові платежі
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 року №894 встановлено, що торговці повинні забезпечити покупцям можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно, у такі строки:
1. з 01 січня 2023 – торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25,0 тис. осіб (крім торговців, зазначених у п. 4);
2. з 01 січня 2024 – торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 5,0 до 25,0 тис. осіб (крім торговців, зазначених у п. 4);
3. з 01 січня 2025 – торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5,0 тис. осіб (крім торговців, зазначених у п. 4);
4. з 01 січня 2026 – торговці що є ФОП – платниками єдиного податку І групи, торговці, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.
У зв’язку з прийняттям постанови №894, постанова Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 року №878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» втрачає чинність з 01.01.2023 року.
Закон №1914: зміни у ПДФО у 2022 році
Головне управління ДПС у Львівській області роз’яснює окремі зміни в ПДФО згідно з Законом України від 30 листопада 2021 року №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 1 січня 2022 року.
Оподаткування продажу нерухомості
Під звільнення від оподаткування (як ПДФО, так і військовий збір) першого протягом року продажу у 2022 році потраплять такі об’єкти нерухомості:
- житловий будинок, квартира або їх частина, кімната, садовий (дачний) будинок (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельна ділянка, на якій розташовані такі об’єкти. Також господарсько-побутова споруда та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);
- земельна ділянка, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України, залежно від її призначення;
- земельна ділянка сільськогосподарського призначення. Яка безпосередньо отримана платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок. Які перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також така земельна ділянка, отримана платником податку у спадщину.
Таке звільнення від оподаткування, як і сьогодні, застосовуватиметься за умови перебування майна у власності платника податку понад три роки (крім спадщини).
При цьому дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначатиметься.
Другий продаж такого об’єкта або продаж об’єкта нерухомості, не зазначеного у переліку вище, підлягатиме оподаткуванню за ставкою ПДФО 5% та військовий збір 1.5%.
Третій та наступний продаж таких об’єктів або від продажу другого та наступних об’єктів нерухомості, не зазначених у переліку вище, підлягатиме оподаткуванню за ставкою 18% ПДФО та 1.5% військовий збір.
Але при цьому передбачається, що оподаткований за ставкою 18% дохід від продажу об’єктів нерухомості може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання об’єкта нерухомості, розташованого на території України.
Під витратами на придбання об’єкта нерухомості розуміються:
- кошти, сплачені платником податків як вартість цінних паперів та майнових прав, погашення яких відбулося шляхом передачі об’єкта нерухомості (або його частини);
- кошти, передані в управління управителю фонду фінансування будівництва;
- витрати, понесені на придбання об’єкта нерухомості на етапі незавершеного будівництва;
- вартість об’єкта нерухомості, переданого платнику податку у власність як оплата його частки у статутному капіталі господарського товариства при виході такого платника податків із складу учасників юридичної особи;
- вартість предмета іпотеки, за якою іпотекодержатель набув у власність предмет іпотеки;
- витрати на придбання об’єкта нерухомості на підставі договору купівлі-продажу, міни, у тому числі вартість майна, що було передано як компенсація за такими договорами;
- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт нерухомості;
- вартість об’єкта нерухомості, що був задекларований особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування, відповідно до підрозділу 9-4 розділу XX Податкового кодексу України;
- вартість об’єкта нерухомості, що був отриманий при ліквідації (припиненні) юридичної особи (у тому числі іноземної) або утворення без статусу юридичної особи (у тому числі іноземного) платником податків – акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою);
- витрати, понесені на будівництво об’єкта нерухомості.
Якщо ж об’єкт нерухомості було подаровано платникові податку, то він вважається придбаним ним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита, реєстраційного збору чи інших аналогічних платежів, податків та зборів, сплачених у зв’язку з таким даруванням.
При цьому якщо платник податку скористався правом на зарахування витрат, він зобов’язаний задекларувати доходи від усіх операцій з продажу, міни об’єктів нерухомості, здійснених протягом звітного (податкового) року, в тому числі і якщо стороною договору купівлі-продажу, міни об’єкта нерухомого майна є юридична особа чи самозайнята особа.
Копії документів, що підтверджують зазначені витрати, надаються разом з податковою декларацією. Такий розрахунок зменшення доходу від продажу об’єктів нерухомості на суми дозволених витрат проводиться платником податку самостійно. Проте, якщо придбаває таку нерухомість юридична чи самозайнята особа, то такий розрахунок має бути проведено саме покупцем (як податковим агентом).
