Що потрібно знати про маркування харчових продуктів
Україна зробила іще один крок на шляху гармонізації українського харчового законодавства з європейським. Відтепер Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» підписано Президентом і він готовий до впровадження. Закон вже набрав чинності та вводиться в дію через 6 місяців з дня його опублікування, тобто з 07 серпня 2019 року. В той же час, законотворці передбачили перехідний період для введення нових правил з маркування харчових продуктів – 3 роки, протягом яких харчові продукти можуть вироблятися та/або вводитись в обіг за старими правилами та перебувати на ринку харчових продуктів до настання кінцевої дати споживання або закінчення строку придатності.
На даний час вимоги щодо маркування харчових продуктів викладені в ст. 39 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та «Технічному регламенті щодо правил маркування харчових продуктів», також є національний стандарт України щодо маркування харчових продуктів. Вимоги цих документів не задовольняють потреби сьогодення. Тому й було прийнято рішення щодо створення цього закону. Головна мета закону – захистити споживача, забезпечити його повною інформацією щодо харчового продукту для можливості здійснити свідомий вибір. Інформація має бути точною, достовірною та зрозумілою для споживача, не повинна вводити його в оману щодо властивостей, характеристик, складу, кількості, мінімального терміну придатності або дати «вжити до», країни або місця походження, способу виробництва харчового продукту, не приписувати харчовим продуктам лікувальні властивості.
Яка ж обов’язкова інформація повинна бути надана про харчовий продукт?
Це – назва харчового продукту, перелік інгредієнтів, перелік речовин та харчових продуктів, які спричиняють алергічні реакції або непереносимість, кількість харчового продукту, мінімальний термін придатності або дата «вжити до», будь-які особливі умови зберігання та/або умови використання (за потреби), найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про харчовий продукт, для імпортованих харчових продуктів – найменування та місцезнаходження імпортера; країна походження або місце походження (в певних випадках), інструкції з використання, інформація про поживну цінність харчового продукту (з вказанням енергетичної цінності та вмісту жирів, насичених жирів, вуглеводів, цукрів, білків та солі); для напоїв з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць вказується фактичний вміст спирту у напої. За наявності у харчовому продукті генетично модифікованих організмів, якщо їх частка перевищує 0,9 відсотка в будь-якому інгредієнті харчового продукту, що містить, складається або вироблений з генетично модифікованих організмів, маркування харчового продукту повинно включати позначку «з ГМО».
Але закон не лише зобов’язує наносити дану інформацію на маркуванні харчового продукту, а й чітко встановлює, як саме це повинно бути. Встановлені вимоги щодо розбірливості інформації про продукт, зокрема, висота малих літер у тексті має бути не менше 1,2 мм, якщо поверхня упаковки менша за 80 см2 допускається висота літер не менше 0,9 мм. До того ж, інформація повинна наноситись у спосіб, що унеможливлює її видалення.
Вводиться обов’язковість надання інформації споживачу, чи піддавався харчовий продукт заморожуванню або розморожуванню, що унеможливить продаж, скажімо, розмороженого м’яса під виглядом охолодженого без зазначення слова «розморожений». А якщо харчовий продукт або його інгредієнти піддавались дії іонізуючого випромінювання, має бути інформація «опромінений» або «піддавався дії іонізуючого випромінювання».
Якщо до м’ясних продуктів та м’ясних напівфабрикатів у формі порційного м’яса, туш, додана вода, що становить більше 5 відсотків маси готового продукту, ця інформація також має зазначатись на маркуванні. Ці вимоги також стосуються і рибопродукції. Повинен зазначатися напис «сформоване зі шматків м’яса» чи «сформоване зі шматків риби» в разі виготовлення харчових продуктів з окремих шматків, які поєднані іншими інгредієнтами, якщо цей харчовий продукт може справляти враження цілого шматка м’яса чи риби.
Якщо твердий харчовий продукт перебуває в рідкому середовищі (наприклад, мариновані овочі в розсолі, оселедці в сольовому розчині), повинна також зазначатись маса продукту без урахування маси рідини. Особливо це актуально буде при купівлі продукту в жерстяних герметичних банках, коли неможливо побачити сам продукт. Відповідно, споживач може порівняти маркування декількох виробників і вирішити, що саме йому купувати.
Досить багато нарікань було стосовно продажу харчових продуктів, вкритих крижаною глазур’ю. Так от, із введенням в дію цього закону, в маркуванні фасованого харчового продукту його маса не повинна буде включати масу крижаної глазурі, а для нефасованих має бути інформація про кількість чи відсотковий вміст крижаної глазурі. Таким чином споживач буде обізнаний, за що він платить гроші – за продукт чи за воду.
Також законом визначені спеціальні вимоги до позначення «рублене м’ясо», які враховують вміст жиру у відсотках та співвідношення колагену до вмісту тваринних білків.
Для свіжої, охолодженої або замороженої свинини, баранини або козлятини, для м’яса та їстівних субпродуктів свійської птиці повинно обов’язково зазначатись країна походження та місце походження. Це унеможливить підміну, скажімо, фермерського м’яса на імпортоване. Тобто, якщо підприємство в Україні імпортувало певну кількість м’яса, а потім провело його фасування, то в маркуванні буде зазначено не лише найменування українського оператора ринку та адреса його потужності, але обов’язково зазначатиметься країна походження цього м’яса. Ритм життя вносить свої корективи, в зв’язку з чим останнім часом все більшої популярності набирає дистанційна торгівля. Так от, для продажу харчових продуктів дистанційно, у тому числі з використанням засобу дистанційного зв’язку, також вказані вимоги до інформації, яка повинна надаватись споживачу до моменту продажу харчового продукту.
Також акцентована увага на обов’язковості надання інформації про перелік речовин та харчових продуктів, які спричиняють алергічні реакції або непереносимість. Цей перелік міститься в додатку до закону і в нього включено наступне: злаки, що містять глютен, ракоподібні, яйця, риба, арахіс, соєві боби, молоко, горіхи, селера, гірчиця, насіння кунжуту, люпин, молюски та відповідно продукти з них, а також двоокис сірки та сульфіти в певній концентрації. Назва речовини чи харчового продукту повинна бути виділена шрифтом, кольоровим фоном, стилем тощо. Це буде приковувати увагу споживача, який має алергічні реакції чи непереносимість таких харчових продуктів та вбереже від вживання продукту, що може викликати у нього негативний вплив на здоров’я. Вимоги, що запроваджуються цим законом – це потужний механізм в руках як виробників, так і споживачів. Належне інформування споживача – це відповідальність бізнесу, турбота за клієнта. Це своєрідний лакмусовий папірець для операторів ринку харчових продуктів – чи готові вони працювати в правовому полі.
Для несумлінних операторів ринку закон передбачає і застосування штрафних санкцій.
До прикладу, за реалізацію харчових продуктів, маркування яких не відповідає законодавству, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров’я людини накладається штраф у розмірі 30 мінімальних заробітних плат на юридичних осіб та 20 мінімальних заробітних плат на фізичних осіб-підприємців. На даний час це 8 та 5 мінімальних заробітних плат відповідно.
Збільшується і перелік правопорушень, за які передбачена відповідальність.
За порушення встановлених законодавством вимог до надання інформації для споживачів щодо харчових продуктів, надання неточної, недостовірної або незрозумілої для споживачів інформації про харчовий продукт накладається штраф у розмірі 15 мінімальних заробітних плат на юридичних осіб та 10 мінімальних заробітних плат на фізичних осіб-підприємців.
За зміну оператором ринку харчових продуктів інформації, що супроводжує харчовий продукт, передбачений штраф у розмірі 15 мінімальних заробітних плат для юридичних осіб та 10 мінімальних заробітних плат – для фізичних осіб – підприємців. Наприклад, в супермаркеті зверху інформації, наданої виробником про термін придатності харчового продукту наклеїли стікер з іншим (подовженим) кінцевим терміном, що відповідно, вводить в оману споживача.
За реалізацію харчових продуктів, маркування яких не відповідає законодавству, якщо це не створює загрозу для життя та/або здоров’я людини, накладається штраф у розмірі 5 мінімальних заробітних плат на юридичних осіб та 3 мінімальних заробітних плат на фізичних осіб-підприємців.
За ненадання інформації споживачеві щодо речовин та харчових продуктів, які спричиняють алергічні реакції та непереносимість накладається штраф у розмірі 30 мінімальних заробітних плат на юридичних осіб та 20 мінімальних заробітних плат на фізичних осіб-підприємців.
Що необхідно знати операторам ринку та споживачам про вимоги до маркування харчових продуктів?
Забороняється обіг харчових продуктів, маркування яких не відповідає вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Харчові продукти, що перебувають в обігу на території України, повинні маркуватися державною мовою, забезпечувати споживача інформацією, яка надає йому можливість здійснити вибір харчового продукту відповідно до потреб споживача.
Маркування харчових продуктів повинно містити, зокрема, таку обов`язкову інформацію: назву харчового продукту, склад харчового продукту, кількість окремих інгредієнтів (класу інгредієнтів) для випадків, що визначені в Технічного регламенту пункті 18, кількість харчового продукту у встановлених одиницях виміру, часові характеристики придатності харчового продукту, умови зберігання, якщо харчовий продукт потребує особливих умов зберігання, умови та рекомендації використання, якщо харчовий продукт потребує особливих умов використання, найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника або гарячої лінії, фактичну адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження і номер телефону імпортера, найменування та місцезнаходження і номер телефону підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, у разі якщо цим підприємством не є виробник, номер партії виробництва, інформацію про генетично модифіковані організми в складі харчового продукту (відповідно до чинного законодавства, інформацію щодо місця походження для харчових продуктів, які лише упаковані або розфасовані в Україні, якщо відсутність такої інформації може ввести в оману споживача, поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичну цінність (калорійність) виражену в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту, застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні, позначення знака для товарів і послуг, за яким харчовий продукт реалізується (за наявності).
Крім того, маркування може містити рекомендації до застосування, якщо за їх відсутності споживач не зможе відповідним чином використовувати продукт харчування. У разі наявності у харчовому продукті генетично модифікованих організмів (ГМО), якщо їх частка у харчовому продукті перевищує 0,9 відсотка в будь-якому інгредієнті харчового продукту, що містить, складається або вироблений з генетично модифікованих організмів, маркування харчового продукту повинно включати позначку «з ГМО».
Оператор ринку за бажанням може включити до маркування позначку «без ГМО». В такому випадку відсутність ГМО у харчовому продукті має бути підтверджена відповідно до вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Відсутність даних від постачальників про наявність в інгредієнтах ГМО є достатнім підтвердженням для нанесення такої позначки на харчовий продукт.
Маркування харчового продукту виконується державною мовою. За рішенням оператора ринку поруч із текстом, викладеним державною мовою, може розміщуватися його переклад іншими мовами.
У маркуванні можуть бути зазначені певні речовини та їх кількість без зазначення властивостей, які харчовий продукт має завдяки цим речовинам. При цьому оператор ринку повинен мати докази щодо вмісту цих речовин, якими, зокрема, можуть бути результати досліджень (випробувань), що належать оператору ринку, інших суб’єктів або дані постачальників інгредієнтів.
